Географічні особливості поширення монастирів України як важливих сакрально-туристичних об’єктів

  • Іван Костащук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Анотація

Простежено географію монастирів та їх конфесійну структуру в регіонах України. Монастирі відіграють не тільки релігійну функцію в житті суспільства, але й досить часто є одними із потужних центрів туристичної та просвітницької (видавничої) діяльності, роботи із молоддю, духовними осередками тощо. Їх виникнення досить часто пов‘язане із сакральними місцями (ландшафтами) які мають значне рекреаційне значення. Тому територіальний розподіл монастирів є досить важливим для розвитку різних видів економічної та релігійної діяльності в тому чи іншому регіоні. Найбільша забезпеченість монастирями характерна для Західної України (Волинська, Львівська, Тернопільська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Рівненська області), а найменша – Центральної (Кіровоградська, Дніпропетровська) та Південно-Східної України (Донецька, Луганська, Харківська, Запорізька, Миколаївська та Херсонська області), що пояснюється історико-географічними особливостями розвитку регіонів України та впливом атеїстичної влади радянського союзу. Ключові слова: монастир, забезпеченість монастирями населення, релігійний туризм, релігійнотуристичний об‘єкт, сакрально-туристичний об‘єкт.

Опубліковано
2020-03-07